Гроші

Куди йдуть гроші: чому і в якому напрямку мігрують українські інвестори?

Вже давно не новина, що політична нестабільність спровокувала колосальний відтік капіталу за межі України. Він виводився з бізнесу, банків, заощаджень, із різноманітних активів. І хоча в 2015 році темпи міграції капіталу злегка знизилися, гроші в нашій країні поки що не затримуються. Так, за даними Національного банку, на початок серпня позитивне сальдо фінансового рахунку становило 1300000000 доларів, хоча рік тому, в серпні 2014 року, цей показник знаходився на позначці 2200000000 доларів. Негативне сальдо прямих інвестицій до кінця липня 2015 досягало 1360000000 доларів, позитивне сальдо портфельних інвестицій – всього лише 16 млн доларів. Причому, потрібно розуміти, що по багатьом статтям “плюс” утворився у зв’язку з девальвацією національної валюти. І з реальним припливом він не має прямого зв’язку.

Матеріал підготовлений спеціально для BiZUA.org Наталією Ульяновою, директором департаменту міжнародного податкового планування ЮФ “ICF Legal Service”.

Чому інвестори вибирають інші юрисдикції? Відповідь на це питання лежить не тільки в площині соціально-політичної кон’юнктури. Наприклад, американський фонд Heritage Foundation спільно з газетою Wall Street Journal щорічно складає рейтинг “Індекс економічної свободи”. Україна в цьому рейтингу перебуває на 89 місці. Польща, наприклад, займає 34 місце, Угорщина – 39, Румунія – 47.

Як не прикро, в Україні все ще сильні “традиції” бюрократичної тяганини, притаманної країнам колишнього СРСР, а також обмежені можливості на інвестування в активи всередині країни. Крім того, складна система оподаткування з непідйомними податковими ставками, а також зарегульованість, змушують бізнес шукати альтернативні України юрисдикції. Де є стимули для інвесторів, готових вкладати в локальну економіку, пропонуючи натомість спрощені процедури з оформлення банківських, підприємницьких та іпотечних кредитів, а також усілякі пільги (податкові в тому числі), і, звичайно ж, оформлення виду на проживання з можливістю отримання громадянства.
За даними Державної служби статистики, обсяг прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з України в економіку країн світу на 1 липня 2015 склав майже 6,3 млрд доларів. Найбільшою країною, яка отримує приплив українських грошей, залишається Кіпр. Його частка в загальному обсязі прямих інвестицій становила на 1 липня 2015 93%. Що логічно пояснюється найнижчою в Європі ставкою оподаткування, можливістю отримати ВНЖ та іншими пільгами. Росія займає близько 2,5% в цьому показнику, Латвія – 1,2%, Віргінські Острови і Польща – 0,8%.

Однак, в реальності географія розподілу мігруючого капіталу набагато ширша. Наприклад, традиційна “стара Європа” (Австрія, Швейцарія, Португалія та Нідерланди). Незважаючи на те, що багато країн Євросоюзу взяли курс на антиофшоризацію, в цьому регіоні все ще високий захист банківської таємниці, а також досить ліберальні вимоги в частині ведення фінансової звітності та здійснення валютних операцій. І хоча влада ЄС вживає величезні зусилля в частині боротьби з банківською, фінустанови з Європи знаходять способи захистити своїх клієнтів. Зокрема, використовуючи дочірні банки за межами “старого світу” (в Азії або Латинській Америці.)

Лояльні до новоприбулих бізнесменів країни Карибського басейну (Антигуа і Барбуда, Сент-Кіттс і Невіс). Платники податків можуть розраховувати на конфіденційність даних, а також на податкові пільги і простоту реєстрації компанії. Вимоги з аудиту і подачі звітності – мінімальні. Країни Прибалтики зручні відносною близькістю до України, вільним ходінням російської мови, що полегшує адаптацію, а також спрощеними процедурами отримання ВНЖ і громадянства. Зокрема, громадянство видається через 7 -10 років і без необхідності обов’язкового постійного перебування в країні, а вид на проживання дає право на вільне переміщення по території Шенгену.

Швидкозростаючі економіки Азії (Гонконг, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Китай і ОАЕ) теж активно залучають інвесторів, створюючи для них і їхнього бізнесу достатньо “тепличні” умови роботи, часто не обмежуючи у видах і напрямах діяльності, а також пропонуючи полегшені процедури реєстрації компаній і різні преференції по сплаті податків. Наприклад, у Південній Кореї дуже розвинений механізм надання грошових грантів та підтримки локального бізнесу в цілому.

Плюс до всього, бізнес-міграція є як приводом, так і способом отримання громадянства. При цьому розділяють два етапи: вид на проживання, який дає широкі можливості іммігранту, а також постійне місце проживання, яке в підсумку може бути конвертовано в громадянство.

При цьому чутки про те, що отримання ПМЖ пов’язане з великими складнощами – не більше ніж міф. Так, при інвестуванні коштів в економіку країни, в Болгарії можна отримати громадянство вже через 5 років проживання, у Великобританії – через 6 років, в Італії – через 10 років, а в Домініці практично відразу. Наприклад, інвестиція в економіку Німеччини і створення цікавого для влади регіону проекту, часто, невеликій вартості, дозволяє отримати посвідку на проживання на 3 роки. Інвестор, що вклав в економіку Великобританії близько 2 млн євро, отримує тимчасовий вид на проживання, а в майбутньому може претендувати на громадянство.

А в Сінгапурі існує програма, в рамках якої інвестор-нерезидент отримує ВНЖ, і через кілька років – сінгапурське громадянство. Для участі в ній необхідно вкласти 2500000 сінгапурських доларів в новий або існуючий бізнес, або внести цю суму в один з фондів, які спрямовані на підтримку місцевих компаній. Надають громадянство в обмін на інвестицію від 250 тис доларів і острова Федерації Сент Кітс і Невіс. В даному випадку паспорт цієї держави дає право на безвізовий в’їзд до більшості країн світу.

Безсумнівно, перенесення бізнесу в іншу країну пов’язаний з рядом складнощів і витрат. Реєстраційні збори в деяких країнах досягають десятків тисяч доларів, а процедури з отримання тимчасового громадянства, трохи обтяжливі. Крім того, чимало перешкод для інвестування з боку Національного банку України. Наприклад, у частині отримання індивідуальних валютних ліцензій. Але статистика видачі ліцензій у 2015 році показує зростання попиту на дані послуги, незважаючи на всі необхідні перевірки при отриманні. При цьому отримання ліцензії – тільки половина справи, ряд діючих обмежень НБУ накладають заборону на фактичне перерахування самої інвестиції за кордон.

Але в нинішніх економічних реаліях, де немає доступу до дешевих ресурсів для розвитку бізнесу, правових гарантій недоторканності капіталу, а також вільної конкуренції, український бізнес логічно вибирає міграцію. Адже вона дає право користуватися фінансовою конфіденційністю і податковими пільгами, медичним, пенсійним та соціальним забезпеченням, захистом приватної власності і капіталу, в тому числі і особистою безпекою. В Україні подібних механізмів поки що немає. І це ключовий фактор, який буде провокувати відтік грошей, і стримувати їх повернення ще досить довгий час.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *